Восьмий відділ Житомирського РТЦК та СП інформує.
Позивний — «Нуар».
Так він назвав себе сам. Через любов до чорно-білого кіно, персонажа з серіалу «Хлопаки» і внутрішній песимізм, який воліє тримати при собі.
Йому 22. Ще нещодавно — студент КПІ, автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології. Київ. Навчання. Диплом — майже в руках.
А потім — рішення зупинитися й піти іншим шляхом. Контракт за програмою «18–24» і рекрутинговий центр 72-ї бригади.
Каже, це не було імпульсивно. Цивільне життя перестало відчуватися живим. Свою роль зіграли погляди, розмови, люди поруч. Зокрема — дівчина, з якою багато говорили про ідеологію й сенси.
Підготовку проходив у 153-му навчальному центрі. Обрав напрям стрільця-снайпера — через інтерес до точності й розрахунку. Працював із німецькими гвинтівками Haenel, вчився читати вітер і працювати з прицілом.
Тим, хто вагається, “Нуар” радить приймати рішення зважено й готуватися заздалегідь — фізично та морально:
«У війську не накачаєш м’язи, тут перевіряють витривалість».
Про мрії не говорить. Є плани. Закінчити контракт. Повернутися до навчання. Отримати диплом.
А якщо буде наступний контракт — спробувати себе в БПЛА.
Бо на війні вирішує не образ. А готовність і люди поруч.
